Група №10. Предмет "Етика та психологія сімейного життя"

 

Предмет

 «Етика та психологія сімейного життя»

ТЕМА: Шляхи подолання сімейних конфліктів.

ПЛАН

1.Принципи керування конфліктом.

2.Основні стилі розв’язання конфліктів.

3.Психологічні поради щодо виходу із конфліктних ситуацій.

4. Практична робота: робота з тестом К.Томаса «Стилі розв’язання конфліктів».

 

1)    Принципи керування конфліктом.

Конфлікти являють собою велику стихійну силу, зі значними деструктивними наслідками. Разом з тим можна і потрібно управляти їхнім розвитком і розв’язанням, належним чином діагностуючи динаміку розвитку конфлікту і виробляючи стратегію дій у конфліктній взаємодії. Аналіз динаміки конфлікту та формування стратегічного плану дій передбачають принципове дотримання та забезпечення конкретних технологічних прийомів:

·         Осмислення конфлікту

·         Відпрацювання конфліктного менеджменту

·         Вироблення механізму стримування

·         Створення технологій управління конфліктом.

Осмислення реальності виникнення і процесуальності конфлікту неможливе без з’ясування його сутності, загальних понять і принципів. Поняття виявляються на основі аналізу конфліктної ситуації, умов і механізмів конфлікту, суб'єктів конфліктної взаємодії, зони конфлікту, претензій і домагань учасників конфлікту, їхніх пропозицій, рівня гостроти, ступеня можливості розв’язання та ін..Успішність пошуку шляхів, засобів розв’язання і регулювання конфліктів та можливість зниження рівня соціальних деструкцій під час конфліктної взаємодії суттєво залежать від повного, всебічного, компетентного, професійного і, природно, об’єктивного розгляду інтересів та прагнень протилежних сторін.Осмислення означає також з’ясування позитивного значення конфлікту у разі усвідомлення його учасниками протилежності їх інтересів. Без цього усвідомлення неможливо знайти вихід з конфліктної ситуації.В основі будь-якого конфлікту знаходяться суперечності, які притаманні динаміці соціального розвитку. Осмислення передбачає розуміння того, що конфлікт забезпечує доведення суперечностей до тієї стадії, коли іншими засобами він не може розвиватися як протистояння протилежних сторін. У такому розвитку приховано величезну руйнівну силу, яку називають соціальною деструкцією.Раціональне управління об’єктивно надає конфліктному процесу таких форм, що сприяють мінімізації неминучих політичних, економічних, соціальних, моральних втрат. Урегулювання конфлікту можна розглядати як оптимізацію взаємовідносин для забезпечення мінімізації витрат і максимізації виграшу конфліктуючих сторін.Так, аналізуючи все сказане можна визначити такі основні принципи:

·         Об’єктивне дослідження причин виникнення конфлікту та його розвитку;

·         осмислений підхід до управління та вирішення конфлікту;

·         вибір найефективніших засобів для вирішення конфлікту;

·         структуризація конфліктуючих груп для ефективного керування конфліктною ситуацією, та запобіганню деструктивним наслідкам конфлікту тощо.

І лише використовуючи ці принципи можна запобігти конфліктам, їх деструктивним наслідкам та негативним факторам, що роз’єднують колектив, спільноту, суспільство.

2)    Основні стилі розв’язання конфліктів.

Конфлікт – це невід’ємна особливість всякого процесу соціального розвитку. Для всіх видів конфліктів характерним є:

·         наявність не менше двох сторін, які контактують між собою;

·         взаємну несумісність цінностей і намірів сторін;

·         протиставлення діянь одної сторони іншій і навпаки;

·         поведінка, направлена на ліквідацію планів і руйнування намірів іншої сторони, щоб придбати, здобути щось за рахунок неї;

·         застосування сили і примусу з метою вплинути на поведінку іншої сторони в бажаному напрямку;

·         наявність емоційної напруги в стосунках між партнерами.

У розв’язанні психологічних конфліктів в колективі головна роль належить керівнику, якому, незалежно від характеру конфлікту і ставлення до нього, є він учасником конфлікту чи посередником, необхідно глибоко вивчити та проаналізувати психологічну ситуацію в колективі, причини виникнення протиріч.Розумна постановка питання зводиться не до повного уникнення конфліктів, а до намагання навчитись правильно вирішувати конфліктні ситуації, робити їх корисними, якщо це можливо.Коли людина знаходиться в конфліктній ситуації, для більш ефективного вирішення проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, що властивий Вам, враховуючи при цьому стиль інших людей а також природу самого конфлікту.Існує п’ять основних стилів вирішення конфлікту. Вони описані і широко використовуються в програмах навчання управління справами, в основі яких лежить система, що називається методом Томаса-Кілмена (метод розроблений Кеннетом У. Томасом та Ральфом Х. Кілменом у 1972 році). Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль вирішення конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов’язані з загальним джерелом будь-якого конфлікту – неспівпаданням інтересів двох чи більше сторін.Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тою мірою, якою людина хоче задовольнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи сумісно чи індивідуально).

Стиль конкуренції

Людина, що використовує стиль конкуренції, досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробітництві з іншими людьми, зате здатна на вольові рішення. Згідно опису динаміки процесу Томасом та Кілменом, людина намагається, в першу чергу, задовольнити власні інтереси, не враховуючи інтереси інших, спонукаючи їх приймати своє власне вирішення проблем. Для досягнення своєї мети, така людина використовує свої вольові якості, і якщо її воля досить сильна, то це їй вдається.

     

Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати цей стиль:

·         кінцевий результат дуже важливим для людини, і вона робить велику ставку на своє вирішення проблеми;

·         людина має достатньо авторитету для парийняття рішення і очевидним є те, що запропоноване їй вирішення – найкраще;

·         рішення необхідно прийняти швидко, і людина має достатньо влади для цього;

·         коли людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нема що втрачати.

Стиль ухилення

Другий з п’яти основних підходів до вирішення конфліктної ситуації реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляється від вирішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема, якої торкаються, не дуже важлива для людини, коли вона не хоче тратити сили на її вирішення, чи коли вона відчуває, що, знаходиться в безнадійному положенні.

Нижче наведені найбільш типові ситуації, в яких рекомендується використовувати стиль ухилення:

·         напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення напруги;

·         людина знає, що не може або навіть не хоче вирішувати конфлікт на свою користь;

·         людина хоче виграти час, можливо, для того, щоб отримати додаткову інформацію;

·         ситуація дуже складна і людина відчуває, що вирішення конфлікту вимагає надто багато від неї;

·         намагатися вирішити проблему негайно – небезпечно, оскільки відкриття та обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.

·         В дійсності, відхід або відстрочка від вирішення конфлікту може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

Стиль пристосування

Третім стилем є стиль пристосування. Він означає те, що людина діє сумісно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Томас і Кілмен говорять, що людина діє у такому стилі, коли “жертвує” своїми інтерсами на користь іншої людини, поступаючись їй чи її жаліючи.

Оскільки, використовуючи цей підхід, людина відсуває свої інтереси в сторону, то краще так чинити тоді, коли вклад в даному випадку не дуже великий, чи коли ставка на позитивне рішення проблеми не дуже велика.

Стиль пристосування може нагадувати ухилення. Однак, основна відмінність в тому, що людина діє разом з іншою, приймає участь в ситуації та погоджується робити те, чого хоче інша людина.

Ось найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:

·         людину не особливо хвилює те, що сталося;

·         людина хоче зберегти мир та добрі відносини з іншими людьми;

·         людина розуміє, що кінцевий результат набагато важливіший для іншої людини;

·         людина вважає, що інша людина може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням.

Поступаючись, погоджуючись чи “жертвуючи” своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.

Стиль співробітництва

Четвертним є стиль співробітництва. Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш довгої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина з початку “викладає на стіл” потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх. Цей стиль особливо ефективний коли сторони мають різні приховані потреби. В таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення.

Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

·         вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю відмежуватись;

·         є час попрацювати над проблемою, що виникла;

·         опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням;

·         обидва сторони мають однакову владу та не помічають різницю в положенні, щоб “на рівних” шукати вирішення проблеми.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак, це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.

Стиль компромісу

В середині сітки знаходиться стиль компромісу. Людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконанню бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні з співробітництвом.

Нижче перечисленні типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

·         обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

·         інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

·         задоволення бажання має для людини не дуже велике значення, і вона може дещо змінити поставлену на початку мету;

·         компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось, ніж все втратити.

·         Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю прийти до будь-якого вирішення.

Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і ні один з них не може бути виділений як найкращий.

3)    Психологічні поради щодо виходу із конфліктних ситуацій.

Ефективним методом профілактики та попередження конфліктів є уникнення конфліктних типів. В. Андреєв рекомендує:

·         не прагнути будь-що домінувати;

·         бути принциповим, проте не боротися лише заради принципів;

·         пам'ятати, що прямолінійність - це добре, проте не завжди;

·         частіше посміхатися (посмішка мало коштує, проте дорого цінується);

·         пам'ятати, що традиції - це добре до певної міри;

·         говорити правду потрібно, але це потрібно робити вміло;

·         прагнути бути незалежним, але не самовпевненим;

·         не перетворювати настирливість у надокучливість;

·         не чекати справедливості для себе, якщо ти сам несправедливий;

·         не переоцінювати своїх здібностей і можливостей;

·         не виявляти ініціативи там, де її не потребують;

·         виявляти доброзичливість;

·         виявляти витримку й спокій у будь-якій ситуації;

·         реалізувати себе у творчості, а не в конфліктах.

Важливою умовою профілактики виникнення й ескалації конфліктогенів, як стверджують Г. Ложкін і Н. Пов'якель, має бути підвищення психологічної культури та психологічної освіти, які сприятимуть:

·         запобіганню застосування конфліктогенів у спілкуванні;

·         самовдосконаленню сфери спілкування, оволодінню культурою спілкування та поведінки;

·         самовдосконаленню особистості й позбавленню егоцентризму, агресивності та схильності до маніпулювання, підвищенню самооцінки, поваги до себе та інших;

·         підвищенню стресостійкості та формуванню толерантності до фрустрації, "імунітету" на ситуативні та "комунальні" конфліктогени спілкування;

·         формування в особистості усвідомлення й рефлексії чужих (але значущих для себе) і своїх конфліктогенів.

     

Поради для профілактики, запобігання різним причинам конфліктності через усвідомлення часу

"Бути людиною, - писав Віктор Франкл, - означає бути зверненим до смислу, що потребує здійснення, і до цінностей, які потребують реалізації".

Людина - як годинник, ритм її життя циклічний і залежить від руху Сонця, від фаз Місяця, від багатьох явищ природи.

Існує новий напрямок досліджень - хрональна біологія, завдяки якій встановлено, що всі органи людини, її мозок, душа, тіло підпорядковуються від народження до смерті "тритактному циклу".

Тричі на день настає приплив і відплив фізичних сил. Тричі настає втома. І зміна настрою, хочеш чи не хочеш, підпорядковується рахунку три. Виходячи з цього відкриття хронобіологи Заходу працюють над практичними рекомендаціями, пов'язаними з професійним станом діяльності людини, з її побутом, фізіологією, відпочинком. Ці дослідження спрямовані на попередження дискомфорту людини, на вироблення розумного підходу до запобігання конфліктним ситуаціям різного типу.

Наприклад, водіям не рекомендується сидіти за кермом уночі від 2 до 4 години ранку, навіть якщо вони перед цим готувалися до нічної зміни і відповідно 8 годин спали. Від 2 до 4 години у людини "зупиняється" її годинник. Школярам хронобіологи радять готувати уроки з 16.30 до 18.00.

Усі найважливіші справи на роботі бажано вирішувати з 10 до 12 ранку - це час, коли годинник людини найкраще "тікає" і можна найактивніше і доцільно спрямовувати свою енергію на вирішення професійних справ.

Пропонуємо вам кілька порад для досягнення успіху, як вибрати час для розв'язання проблем життєдіяльності. Поважайте себе і прислухайтесь до себе.

Час для праці. Найкраща працездатність за участю пальців рук - між 15-16 годинами.

Нові знайомства. Найприємніший, "найвпливовіший" потиск рук між людьми з 9 до 10 години.

Йдучи на прийом до лікаря врахуйте: шкіра людини найкраще сприймає уколи з 9 години ранку.

Час для спорту. Наші м'язи найбільш працездатні о 13.30.

Статевий гормональний пік - о 8 годині ранку.

Обідній час. Найбільше шлункового соку виділяється о 13 годині, навіть якщо людина не їсть.

Якщо ви захотіли когось почастувати вином, найліпший час для цього між 18 та 20 годинами, тоді печінка без шкоди сприймає легкий алкоголь.

Легко дихається людині. Найінтенсивніше легені дихають між 16 та 18 годинами.

Найкраща чутливість. Найповніші смакові відчуття, слухове сприйняття, нюх у людини між 17 та 19 годинами.

Живемо-ростемо. Найінтенсивніше ростуть нігті, волосся, обновляється шкіра між 16 та 18 годинами.

Найкращий імунітет. Найсильніша стійкість організму до інфекції о 22 годині.

Коли ми не повинні залишатися наодинці. Найгостріше людина відчуває самотність між 20 та 22 годинами.

Жінки, поспішайте до косметолога з 18 до 20 години, бо шкіра в цей час найбільш сприйнятлива для косметичного догляду.

"Сліпі години". Водії найгірше бачать о 2 годині ночі. Години найбільшої кволості людини. Дуже слабкий кров'яний тиск у людини між 4 та 5 годинами ранку.

Правила безконфліктного спілкування

1. Не застосовуйте конфліктогени, оскільки вони активізують конфліктне поле суперечностей.

2. Не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген, бо він є резервуаром конфліктів. Психологи твердять, що в такому разі збільшується сила конфліктогенів. Краще прагніть до потреби і налагодження гарних стосунків.

3. Здатність сприймати почуття іншої людини, розуміти її думки у психології називається емпатією. А тому доброю порадою для всіх буде: "Виявляйте симпатію до співрозмовника". Адже якась причина його привела до вас, то будьте мудрими. У такому разі виникає інший стан психіки з іншими роздумами. Психологи вважають, що тут спостерігається поняття, протилежне конфліктогенові - доброзичливі помисли щодо співрозмовника. Сюди належить все, що поліпшує настрій людини: похвала, комплімент, дружня усмішка, увага, цікавість до особистості, співчуття, поважливе ставлення до співрозмовника як до рівного собі тощо.

4. Спонукайте себе на доброзичливі помисли. Цього навчають психологи. Кожен із нас потребує позитивних емоцій, тому людина, яка є джерелом доброзичливих помислів, стає бажаним співрозмовником, навіть коли до неї було дещо упереджене ставлення.

Правила безконфліктного особистісного та міжособистісного спілкування

Основні тактичні ходи в конфлікті

Конфліктологи вивели такі правила:

·         Намагайтесь адекватно оцінити власну поведінку в конфліктній ситуації.

·         Подивіться на проблемну ситуацію очима іншої людини.

·         Уникайте суджень щодо дій та висловлювань іншої людини.

·         Контролюйте свої емоції.

·         Запрошуйте іншу людину до обговорення спірних питань навіть тоді, коли ви можете взяти ініціативу на себе.

·         Враховуйте можливість фальсифікації інформації під час її передачі тощо.

Для зниження конфліктності в спілкуванні доцільно видавати інформацію зворотного зв'язку у вигляді об'єктивних, конструктивних і доброзичливих повідомлень для членів колективу.

Фахівці у сфері спілкування (як зарубіжні, так і вітчизняні) зазначають, що майже 80% робочого часу працівників, зайнятих управлінською діяльністю, припадає на роботу з людьми. Разом з тим, вважають вони, ефективно спілкуватися вміють далеко не всі (навіть керівники). Так, 60% англійських, 73% американських і майже 86% японських менеджерів вважають невміння спілкуватися основною перешкодою на шляху досягнення мети їхньої організації.

Отже, працюймо повсякчас, осягаючи суть і функціональну роль ділового спілкування. Для профілактики конфліктів, а також у періоди проблемних ситуацій в організаціях важливо навчитися мистецтву так званих тактичних ходів.

Основні тактичні ходи в конфлікті

Психологи пропонують такі прийоми:

·         раціональне переконання (використання фактів і логіки для підтвердження своєї позиції);

·         натиск (вимоги, накази, погрози);

·         апеляція до влади;

·         дружелюбна поведінка (створення в опонента враження про наявність у нього позитивних якостей);

·         коаліційна тактика (прохання про підтримку, пропозиції про союз);

·         укладання угод (взаємний обмін благами, обіцянки);

·         введення опонента в стан тривоги, розгубленості;

·         управління його увагою;

·         створення ефекту несподіванки тощо.

Все це допоможе "охолонути " опонентові й оцінити стан справ, а потому прийняти виважене рішення.

Розв'язання, управління та попередження конфліктів

Психодіагностика та прогнозування конфліктів

Психодіагностика конфліктів потребує від конфліктолога інтегративного підходу. В основному вона спирається на відповідні принципи психології:

·         принцип відображення (суть його полягає в адекватному відображенні навколишнього світу, забезпеченні ефективної регуляції діяльності індивіда);

·         принцип розвитку (орієнтує на вивчення та врахування умов виникнення психічних явищ, тенденції їхніх змін та осмислення їхніх якісних характеристик);

·         принцип взаємозв'язку та взаємовпливу (дає змогу побачити взаємне зумовлення цих феноменів);

·         принцип єдності та свідомості діяльності (свідомість і психіка формуються в діяльності людини, діяльність одночасно регулюється свідомістю та психікою);

·         особистіший принцип, який потребує від психолога, конфліктолога аналіз індивідуальних особливостей людини в конкретній життєвій ситуації.

Прогнозування конфліктів тісно пов'язане з їх діагностикою та попередженням. Без основного прогнозу можливої конфліктної ситуації не можна запобігти. Прогнозування конфлікту - передумова його появи і його попередження. Прогноз - це вказівка з певною вірогідністю місця та часу виникнення конфлікту, який базується на психологічному діагнозі всіх компонентів конфлікту.

Аби прогнозувати конфлікт, необхідно проаналізувати:

·         сигнали конфлікту, які виявляються в ступені напруження та дискомфорту в колективі (групі), частоту їхньої появи, потенціали їхньої конфліктогенності та вірогідності стимуляції ними конфлікту;

·         виявити проблему, які суперечності зумовили її появу, наскільки вона складна, чи є можливість її розв'язати;

·         з'ясувати, чи назріла конфліктна ситуація і в якому напрямку вона може розвиватися;

·         уточнити склад учасників розгортання конфлікту та їхню готовність до подальшого провокування й поглиблення конфлікту;

·         виявити суть інциденту, його особливість, наскільки він спроможний бути детонатором конфлікту.

Таким чином, прогнозування конфлікту потребує аналізу і знань для осмислення структурних компонентів конфлікту, їхніх психологічних особливостей, стану кофліктогенності проблемної ситуації.

Для прогнозування та психодіагностики конфліктів важливо правильно формувати та поставити діагноз самої проблемної ситуації, яка породжує конфлікт. Подальшим кроком у прогнозуванні конфліктів є виявлення тенденцій до зміни проблемної ситуації, розвиток суперечності й, отже, проведення всебічного аналізу.

В цьому контексті важливо:

·         докласти зусиль, щоб подолати конфліктну ситуацію;

·         врахувати, що конфліктна ситуація, як вже зазначалося, завжди виникає до конфлікту;

·         здійснити психологічний діагноз саме конфліктної ситуації, де уточнити, виявити адекватність та серйозність її потенціалу, адже саме це дає поштовх, підказує, що робити, як реагувати на різні конфліктні ситуації;

·         потрібно виявити і з'ясувати першопричини, через які з'являються інші конфліктогени;

·         конфліктну ситуацію бажано формулювати чітко, бо вона є ключовим моментом у прогнозуванні конфліктів.