Етика
ТЕМА: «Основні поняття про сім’ю
та шлюб»
ПЛАН
1. Cутність
понять «сім’я»,
«родина», «шлюб».
2.
Становище
українського «інституту сім’ї » в сучасному житті.
3. Функції сім’ї у суспільстві.
1)
Cутність
понять «сім’я»,
«родина», «шлюб».
Сім'я є більш складною системою
відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але
й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як
соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі
всього суспільства, в якому вона функціонує.
У зв'язку з тим, що сім'я є об'єктом
вивчення різноманітних наук, у літературі існують різні її визначення. Сім'я — це суспільний інститут і
водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени
якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та
взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена
потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.
Основними ознаками сім'ї є шлюбні
зв'язки; зв'язки спорідненості; спільний побут та спільний сімейний бюджет.
Сьогодні за різними підходами і
критеріями вчені нараховують понад 40 типів і форм сімей. В сучасних умовах сім'ю характеризують:
- 1. За
кількістю і характером сімейних пар, які проживають разом і ведуть спільне
господарство, виховують дітей:
- • розширена (складна) сім'я —
складається із сімейних пар та дорослих дітей, які проживають разом;
- • нуклеарна (проста) —
складається з однієї сімейної пари, можливо, з дітьми.
- 2. За
наявністю батьків:
- • повна сім'я (є обидва члени
сімейної пари);
- • неповна (один із батьків
виховує дітей);
- 3. За кількістю дітей:
- • бездітні;
- • однодітні;
- • малодітні (дві дитини);
- • багатодітні (троє і більше
дітей).
- 4. За тривалістю, віком:
- • сім'я молодіжна (тільки створилась,
оформилась);
- • молода сім'я (сім'я, яка
зустрілась з першими несподіваними для них перешкодами).
- 5. За ієрархією влади:
- • патріархальна або
патернальна (влада чоловіків); - матріархальна або матеріальна (влада
жінок);
- • еквалітарна (рівність обох).
- 6. За
типом главенства в сім'ї:
- • егалітарні (демократичні) —
відзначаються особливою життєстійкістю і цілеспрямованістю, дружніми,
міцними родинними зв'язками, де офіційної "голови сім'ї", як
правило, не існує.
- • авторитарні. У такій сім'ї
між дорослими і дітьми встановлюються непрості стосунки. В родині панує
жорстокість. Про гармонізацію взаємин батьків і дітей у таких родинах не
може бути й мови.
- 7. За якістю взаємин і атмосфери в сім'ї:
- • благополучна;
- • стабільна;
- • нестабільна;
- • дезорганізована.
- 8. За
характером розподілу домашніх обов'язків:
- • традиційна (обов'язки в
основному виконує жінка);
- • колективістська (обов'язки
виконують разом або по черзі).
- 9. За характером проведення вільного часу:
- • відкрита (орієнтовані на
спілкування та культурні заклади);
- • закрита (орієнтовані на
домашнє дозвілля).
- 10. За типом поселення:
- • міська;
- • сільська.
Родина — соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай
перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб,
поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою
життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового,
морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Шлюб
— це добровільний,
рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Шлюб
— суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який
має на меті створення сім'ї, її легалізацію в суспільстві. Шлюб — це соціальна
форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюб
суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні і
батьківські права й обов'язки.
Відносини між подружжям регулюються
сукупністю норм і санкцій інституту шлюбу. Останній є сукупністю соціальних
норм, які санкціонують відносини між чоловіком та жінкою, систему взаємних
обов'язків та прав, істотних для функціонування інституту сім'ї. Шлюбні
відносини між чоловіком та жінкою регулюються юридичними та культурними
нормами. До юридично закріплених норм, зокрема, відносяться питання володіння
майном, матеріальних обов'язків подружжя відносно одне одного, мінімального
віку тощо. Згідно Сімейного кодексу України шлюбний вік для жінки
встановлюється у 17, а для чоловіка — у 18 років. При цьому особи, які бажають
зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу, але
за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано
право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Шлюб реєструється. Реєстрація
проводиться урочисто та засвідчується свідоцтвом про шлюб. При оформленні шлюбу
практикується укладення шлюбного контракту.
Ведучи мову про юридичне регулювання
шлюбних відносин, важливо виділити цілий комплекс норм, пов'язаних із розірванням
шлюбу. Вони засновуються на юридичному регулюванні розлучення: встановленні
юридичних підстав для скасування шлюбу, характеру процедури розлучення, правах
і обов'язках колишнього подружжя, пов'язані із утриманням та вихованням дітей
тощо.
На відміну від писаних юридичних законів
культурні норми є неписаними. Вони регулюють шлюбні відносини за допомогою
моралі, традицій та звичаїв. До їх числа належать норми залицяння, шлюбного
вибору, дошлюбної поведінки, виховання дітей, розподілу влади та обов'язків між
подружжям тощо. Історії людства
відомі наступні типи шлюбних відносин:
- • полігамія — шлюбний союз більш як двох
партнерів. Полігамія може бути реалізована у варіантах полігінії, коли
один чоловік має двох і більше дружин, та поліандрії — одна жінка
перебуває у шлюбі більше, ніж з одним чоловіком одночасно;
- • груповий шлюб — притаманний первісному
суспільству і санкціонує одночасне сімейне співжиття кількох чоловіків та
жінок, які не створюють відокремлених подружніх пар;
- • моногамія — шлюб між одним чоловіком та однією
жінкою;
- • за вибором шлюбного партнера: ендогамний (шлюб
між представниками однієї соціальної групи) та екзогамний (шлюб між
представниками різних соціальних груп).
- • за мотивацією партнерів: шлюб за коханням, за
розрахунком та за шаблоном. Останній укладається тоді, коли спрацьовує
міркування "Всі мої однолітки одружуються, як би й мені не
спізнитися".
- • за економічним критерієм: рівний, нерівний
(різниця у віці, прибутках між партнерами), калимний (викуп за наречену).
Останній тип шлюбу існує у народів Азії та Африки.
- • гостьовий — подружжя має дві квартири та живе
окремо, відвідуючи один одного 2-3 рази на тиждень;
- • повторний шлюб (вступ у шлюб з іншим партнером
після розірвання попереднього шлюбу);
- • цивільний шлюб - оформлений в органах державної
влади без участі церкви;
- • ранній шлюб - укладається між особами, які не
досягли 17-18 років;
- • конкубінат — зв'язок одруженого чоловіка із
незаміжньою жінкою, яка має від нього дітей;
- • свінгерство – шлюбне утворення, що передбачає обмін
дружинами та чоловіками.
Таким чином, шлюб — це своєрідний
контракт, який укладається між трьома сторонами — чоловіком, жінкою та
державою. У багатьох суспільствах держава лише здійснює юридичне укладання
шлюбу, а його посвяту здійснює церква. При цьому посвята шлюбу перед церковним
олтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. Разом з тим, укладаючи
шлюб, держава не може визначати часові межі його існування, тобто через певний
проміжок часу один із членів подружжя може виступити ініціатором розлучення.
Останнє символізує свободу особистості.
2)
Становище українського «інституту сім’ї » в сучасному житті.
Шлюб — це своєрідний
контракт, який укладається між трьома сторонами — чоловіком, жінкою та
державою. У багатьох суспільствах держава лише здійснює юридичне укладання
шлюбу, а його посвяту здійснює церква. При цьому посвята шлюбу перед церковним
олтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. Разом з тим, укладаючи
шлюб, держава не може визначати часові межі його існування, тобто через певний
проміжок часу один із членів подружжя може виступити ініціатором розлучення.
Останнє символізує свободу особистості.
Основні мотиви
розлучень можна поділити на три типи:
- 1 —
мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів: матеріальний
розрахунок при укладанні шлюбу, часті відрядження одного з членів
подружжя, незадоволеність житловими і побутовими умовами, засудження
чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий термін;
- 2 —
мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами: відмінності у
потребах, інтересах, цілях, втручання третіх осіб, несхожість характерів,
необґрунтовані ревнощі, нова любов, зрада;
- 3 —
мотиви соціально-біологічного характеру: пияцтво та алкоголізм подружжя,
подружня невірність, хвороби, психічне захворювання, нездатність або
небажання когось із подружжя мати дітей, велика різниця у віці, дійсна і
уявна сексуальна несумісність.
Зазначимо, що жінки найчастіше основною причиною розлучення вважають
матеріальні труднощі та пияцтво, а чоловіки — нове захоплення, несумісність та
одноманітність сімейного життя. Молодь найчастіше вбачає причину розлучення у
несумісності характерів, появу нової любові, зраду та буденність сімейного
життя.
Розлучення як соціальний феномен приводить до складних і численних
наслідків і виявів деформації у життєдіяльності сім'ї. Проте, не менш важливою
проблемою для соціально-психологічного аналізу є вивчення ситуації перед
розлученням. З одного боку, вона характеризується наростанням конфліктності
взаємостосунків, зниження рівня задоволеності сімейним життям, послабленням
сімейної згуртованості; з іншого — зростанням зусиль сім'ї, спрямованим на
збереження сімейного життя.
Наслідки розлучень для дорослих бувають різними. Для одних людей розлучення
перетворюється у серйозну життєву кризу, викликає стрес та депресію, для інших
— це початок змін на краще. Однак, розлучення завжди негативно позначається на
емоційному благополуччі людини, стані її здоров'я; породжує серйозні юридичні
проблеми; ускладнює економічне становище членів колишнього подружжя; змінює
відносини з найближчим соціальним оточенням; загострює проблеми, пов'язані з
виконанням батьківських прав та обов'язків. Відомо, що розлучені люди частіше
хворіють та схильні до суїцидів ніж ті, що перебувають у шлюбі. Особливо важко
молодим матерям та жінкам старшого віку: вони змушені шукати нові джерела
прибутків для утримання сім'ї, змінювати стиль життя та власні звички. Молоді
люди легше переносять наслідки розлучень, швидше досягають стану емоційної
рівноваги і звикають до нового стилю життя. У них кращі перспективи для
укладення повторного шлюбу.
Негативними є наслідки розлучень і для дітей, оскільки діти зазвичай хочуть
мати і маму, і тата. У багатьох дітей виникає почуття провини, жалю. Особливо
гостро ці почуття можуть проявлятися під час вступу одного з батьків у
повторний шлюб. У дітей з'являється ще одна проблема: як зжитися з мачухою або
вітчимом.
Зазначимо, що протягом багатьох років чітко визначаються шлюбостійкі й
нешлюбостійкі регіони України. Наприклад, найміцніші сім'ї живуть у
Закарпатській, Львівській, Волинській та Рівненській областях. Водночас у
Черкаській області на один, шлюб припадає 1,2 розлучення, а в Луганській і
Миколаївській областях вони становлять 56% від кількості шлюбів.
Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як
правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та
близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже
близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.
У зв'язку з тим, що сім'я є об'єктом вивчення різноманітних наук, у
літературі існують різні її визначення. Сім'я — це суспільний інститут і
водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени
якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та
взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена
потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.
Криза інституту сім'ї проявляється в утраті орієнтації молоді на створення власної сім'ї, у низькій народжуваності, малодітній сімейній орієнтації, збільшенні кількості розлучень, зростанні кількості позашлюбних дітей тощо.
Одним з основних факторів кризи сім'ї є її матеріальні труднощі,
розчарування внаслідок невиправданих сподівань на досягнення певного достатку,
брак життєвих перспектив.
За умов ринкової економіки сім'я потребує не благодійних заходів, а
радикальних змін її статусу в суспільстві. Звичайно, кожна родина має сама
дбати про свій добробут, але держава повинна створити для цього належні
економічні та правові умови.
3)
Функції сім’ї у суспільстві.
Функції сім'ї:
- 1) репродуктивна функція, тобто функція
дітонародження, відтворення населення;
- 2) господарсько-побутова функція. Вона пов'язана
із підтримкою на належному рівні господарських та побутових умов для
підтримання фізичного здоров'я членів сім'ї, догляд за дітьми;
- 3) економічна функція, яка передбачає накопичення
матеріальних благ одними членами сім'ї для інших у випадку
непрацездатності чи у зв'язку з іншими причинами;
- 4) виховна функція, що включає виховання батьками
молодого покоління на основі збереження та передачі молоді основних
духовних та культурних цінностей, трудових навичок;
- 5) функція соціалізації;
- 6) комунікативна функція, в ході реалізації якої
відбувається задоволення потреб людини в спілкуванні на основі
взаєморозуміння та підтримки, в ізоляції, в усамітненні.
- 7) регулятивна функція, під час якої сім'єю
здійснюється моральна регламентація поведінки членів сім'ї у спілкуванні
один з одним та з іншими людьми.
- 8) функція взаємодопомоги, що пов'язана з роллю
сім'ї в наданні необхідної допомоги членам своєї родини та іншим людям чи
соціальним групам.
- 9) дозвільна функція, котра передбачає
задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля.
Етика (Картка
учня)
ТЕМА: «Основні поняття про сім’ю та шлюб»
ПЛАН
1. Cутність
понять «сім’я»,
«родина», «шлюб».
2.
Становище
українського «інституту сім’ї » в сучасному житті.
3. Функції сім’ї у суспільстві.
Сім'я
— це суспільний інститут і водночас мала соціальна група, що має історично
означену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами,
спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна
необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному
відтворенні населення. Родина
— соціальна група, яка
складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей
(власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з
подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного
економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної
відповідальності, виховання дітей. Шлюб — це добровільний,
рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Шлюб
— суспільно визнаний і санкціонований юридично, чи звичаєвим правом союз, який
має на меті створення сім'ї, її легалізацію в суспільстві. Шлюб — це соціальна
форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється. Через шлюб
суспільство впорядковує і санкціонує їх статеве життя, встановлює подружні і
батьківські права й обов'язки. Шлюбні відносини між чоловіком та жінкою регулюються юридичними
та культурними нормами. До юридично закріплених норм, зокрема, відносяться
питання володіння майном, матеріальних обов'язків подружжя відносно одне
одного, мінімального віку тощо. Згідно Сімейного кодексу України шлюбний вік
для жінки встановлюється у 17, а для чоловіка — у 18 років. При цьому особи,
які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації
шлюбу, але за заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути
надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
2) Становище
українського «інституту сім’ї » в сучасному житті. Шлюб — це своєрідний
контракт, який укладається між трьома сторонами — чоловіком, жінкою та
державою. У багатьох суспільствах держава лише здійснює юридичне укладання
шлюбу, а його посвяту здійснює церква. При цьому посвята шлюбу перед церковним
олтарем вважається найсильнішою формою зміцнення шлюбу. Разом з тим, укладаючи
шлюб, держава не може визначати часові межі його існування, тобто через певний
проміжок часу один із членів подружжя може виступити ініціатором розлучення.
Останнє символізує свободу особистості.Основні
мотиви розлучень можна поділити на три типи:
- 1 —
мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів: матеріальний розрахунок
при укладанні шлюбу, часті відрядження одного з членів подружжя,
незадоволеність житловими і побутовими умовами, засудження чоловіка або
дружини з позбавленням волі на тривалий термін;
- 2 —
мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами: відмінності у
потребах, інтересах, цілях, втручання третіх осіб, несхожість характерів,
необґрунтовані ревнощі, нова любов, зрада;
- 3 —
мотиви соціально-біологічного характеру: пияцтво та алкоголізм подружжя,
подружня невірність, хвороби, психічне захворювання, нездатність або
небажання когось із подружжя мати дітей, велика різниця у віці, дійсна і
уявна сексуальна несумісність.
3)
Функції сім’ї у суспільстві. Функції сім'ї:
- 1) репродуктивна функція, тобто функція
дітонародження, відтворення населення;
- 2) господарсько-побутова функція. Вона пов'язана
із підтримкою на належному рівні господарських та побутових умов для
підтримання фізичного здоров'я членів сім'ї, догляд за дітьми;
- 3) економічна функція, яка передбачає накопичення
матеріальних благ одними членами сім'ї для інших у випадку
непрацездатності чи у зв'язку з іншими причинами;
- 4) виховна функція, що включає виховання батьками
молодого покоління на основі збереження та передачі молоді основних
духовних та культурних цінностей, трудових навичок;
- 5) функція соціалізації;
- 6) комунікативна функція, в ході реалізації якої
відбувається задоволення потреб людини в спілкуванні на основі
взаєморозуміння та підтримки, в ізоляції, в усамітненні.
- 7) регулятивна функція, під час якої сім'єю
здійснюється моральна регламентація поведінки членів сім'ї у спілкуванні
один з одним та з іншими людьми.
- 8) функція взаємодопомоги, що пов'язана з роллю
сім'ї в наданні необхідної допомоги членам своєї родини та іншим людям чи
соціальним групам.
- 9) дозвільна функція, котра передбачає
задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля.
Немає коментарів:
Дописати коментар