Предмет
«Етика та психологія сімейного життя»
ТЕМА: «Сімейні конфлікти»
ПЛАН
1.
Суть понять
«психологічний клімат сім’ї», «сімейний конфлікт».
2.
Основні причини сімейних
конфліктів.
3. Розлучення – наслідок порушення сімейних відносин.
1)
Суть понять «психологічний
клімат сім’ї», «сімейний конфлікт».
Загалом сім’ю
можна визначити як динамічну малу соціальну групу людей, поєднаних спільністю
проживання (чи тимчасовою відсутністю) і родинними відносинами (шлюбом, кровної
спорідненості, усиновлення, опіки, свояцтва), спільністю формування й
задоволення соціально-економічних та біологічних потреб, любов’ю, взаємною
моральною відповідальністю. Терміном
„психологічний клімат ” нині широко використовують як психологи, так і представники інших наук.
Одну з перших спроб розкрити зміст поняття зробив В. Шепель. Він вважав, що під
психологічним кліматом слід розуміти певне емоційне забарвлення психологічних
зв’язків членів колективу, яке виникає на основі їх близькості, симпатії, спів
падання характерів, інтересів і схильностей. Г. Моченов та М. Ночевник пишуть,
що психологічний клімат – це емоційно-психологічний
настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій
з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі
зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке
визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів
родини. Під психологічним кліматом слід розуміти відносно стійку атмосферу
(психічний настрій) родини, що проявляється: у ставленні членів родини одне до
одного; у ставленні до спільних родинних цілей, цінностей, уподобань.
Морально-психологічний
клімат – один з найістотніших елементів загальної системи умов існування і
життєдіяльності людини. Особливе його значення визначається, по-перше, тим, що
психологічний клімат характеризує найближчі, найбільш неопосередковані умови
функціонування. По-друге, не менш актуальним є те, що психологічний клімат характеризує не
стільки зовнішні стосовно людини, скільки внутрішні психологічні аспекти цього
середовища. Необхідно враховувати, нарешті, й те, що з кліматом родини
пов’язується уявлення про найбільш значне в структурі всього способу життя
людини.
Основні
ознаки гармонійного психологічного клімату родини:
-
всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне
одного, суперечках враховується думка
кожного;
-
відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини;
-
члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у
випадку зміни ситуації;
-
кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;
-
члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;
-
цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується
позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;
-
коаліції між членами родини динамічні й мінливі;
-
члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за
допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем
Доведено, що для повного і гармонійного розвитку особистості дитині
необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові,
взаєморозуміння. Тільки такі умови сприятимуть підготовці дітей до самостійного
життя в суспільстві й вихованню їх у дусі загальнолюдських ідеалів, миру і
власної гідності.
Сім’я – найдавніший і унікальний
інститут людської взаємодії. Унікальність сім’ї полягає в тому, тісний союз
декількох людей (чоловіка, дружини, дітей, а також батьки чоловіка чи дружини,
за умови їх спільного проживання) пов’язують моральні обов’язки. В цьому союзі люди
прагнуть провести як можна більше часу у радісній взаємодії. Проте сім’я
постійно знаходиться в процесі розвитку, в результаті цього виникають певні
непередбачені ситуації членам сім’ї необхідно на них певним чином реагувати. На
поведінку членів сім’ї в різних ситуаціях має суттєвий вплив темперамент,
характер і особистісні якості особи. недивно, що в кожній сім’ї між її членами
обов’язково виникають різного роду сутички, спори, кризи – тобто конфлікти.
Сімейні конфлікти існують стільки, скільки існує сім’ї. Сімейний конфлікт
розглядається як спосіб вираження і вирішення протиріч, які лежать в основі
розвитку дуже складної системи під назвою сім’я.
Сімейні
конфлікти є однією із самих поширених форм конфліктів. По оцінках
конфліктологів в 80–85% сімей проходять конфлікти а в решти 15–20% виникають
сутички із різних причин і по різних поводах.
Таким
чином, сімейні конфлікти – це протиборство між членами сім’ї
на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів.
Цікаву і корисну інформацію
дивись за посиланням
https://www.slideshare.net/labinskiir-33/ss-38144454
2)
Основні причини сімейних
конфліктів.
Сімейні конфлікти відрізняються своїми причинами.
Найважливішими з них є:
·
обмеження свободи
активності, дій, самовираження членів сім’ї;
·
ненормативна
поведінка одного або декількох членів сім’ї (алкоголізм, наркоманія і т. д.);
·
наявність протилежних
інтересів, прагнень, обмеженість можливостей для задоволення потреби одного з
членів сім’ї (з його точки зору);
·
авторитарний,
жорсткий тип взаємостосунків, що склалися в сім’ї;
·
наявність
важковирішувальних матеріальних проблем;
·
авторитарне втручання
родичів у подружні відносини;
·
сексуальна
дисгармонія партнерів у шлюбі й ін.
Розглянемо особливості
сімейних конфліктів.
1. Зміст
сімейного конфлікту складають: міжособистісні відношення (кохання, кровна
споріднення) і правові і моральні обов’язки, які пов’язані із реалізацією
функцій сім’ї, а саме: репродуктивної, виховної, господарсько-економічної,
рекреативної (взаємодопомога, підтримка здоров’я, організація відпочинку),
комунікативної і регулятивної.
2. В
основному на причини конфліктів в сім’ях впливають фактори мікро і
макросередовище. До факторів мікро середовища слід віднести: погіршення
матеріального становища сім’ї; надмірну зайнятість одного чи навіть двох членів
сім’ї на роботі; неможливість нормального працевлаштування су пругів; тривала
відсутність власного житла; відсутність можливості влаштувати малих дітей в
дитячі заклади.
3. Особливість
сімейних конфліктів проявляється і в динаміці та формах протікання. В цілому
динаміка сімейних конфліктів характеризується класичними етапами (виникнення
конфліктної ситуації, усвідомлення її, відкрите протиборство – інцидент,
ескалація, кульмінація, завершення конфлікту, постконфліктна ситуація), але
сімейні конфлікти відрізняються підвищеною емоційністю, швидкістю протікання
кожного із етапів. Основні формами триборства у сімейних конфліктах: докори,
взаємні звинувачення, сварки, сімейні скандали, порушення спілкування.
4. Сімейні
конфлікти мають особливі способи вирішення, а саме: примирення, досягнення
згоди, притирання відносин на основі взаємних поступів, розвід.
5. Сімейні
конфлікти мають тяжкі а інколи навіть і трагічні наслідки для членів сім’ї.
Досить часто виникають різні фізичні захворювання членів сім’ї. Особливо важко
переносять конфлікти діти.
Цікаву і корисну інформацію
дивись за посиланням
https://svitppt.com.ua/psihologiya/simeyni-konflikti.html
https://svitppt.com.ua/psihologiya/konflikti-ta-shlyahi-yogo-podolannya.html
3) Розлучення – наслідок
порушення сімейних відносин.
Розлучення, також розірвання
шлюбу — процес розірвання подружнього
зв'язку. Слід відрізняти від визнання
шлюбу недійсним (тобто таким, що від початку не мав законної сили, підстав, був
складений з порушенням норм закону). У більшості країн вимагає участі
уповноважених осіб: наприклад, суду, де встановлюються поділ
майна, опіка над дітьми, порядок їх відвідування, аліменти та суміжні питання.
У багатьох випадках смуга сімейних негараздів завершується юридичним
розлученням, хоча досвід негативних переживань невдалого сімейного життя може
тривати і припиниться лише з настанням психологічного розлучення, коли важкі
переживання забуті, психологічні травми зцілені, а прийняті життєві рішення
повністю задовольняють індивідуальні потреби. Розглянуті стадії дозволяють уявити ситуацію розлучення
як багатоплановий процес, що триває в часі, і виходить за межі юридичного
рішення. У сім’ї після розлучення створюється специфічна система відносин,
формуються зразки поведінки, що представляють нерідко альтернативу цінностям і
нормам, на яких ґрунтується інститут. Не завжди розлучення – деструктивне явище
для сім’ї: чимало життєвих ситуацій, коли в разі розлучення поліпшується
атмосфера в сім’ї, змінюються на краще умови формування особистості дитини,
припиняються негативні впливи на членів сім’ї подружніх конфліктів і тощо. Але
в більшості випадків розпад сім’ї, перехід її в статус «неповної» надає
травмуючий вплив на членів, що залишає цілий комплекс несприятливих наслідків.
В.А. Сисенко, автор досліджень з проблем стійкості сім’ї та подружніх
конфліктів, в результаті аналізу наслідків розлучень зробив такі висновки: а)
велика частина розлучених чоловіків і жінок не мають можливості (бажання)
вступити в повторний шлюб, а значна частина розлучених жінок, які мають дітей,
зовсім не вступає в повторний шлюб; б) можливості дітонародження розлучених
жінок залишаються нереалізованими, що вкрай негативно впливає на процеси
розширення відтворення населення; в) внаслідок розлучень збільшується
чисельність неповних сімей, в яких дитина виховується одним із батьків; г)
зростання сирітства при живому батькові збільшує ймовірність відхилень у
поведінці серед підлітків, негативно впливає на їх успішність; д) розлучення
створює травмуючі ситуації, здатні викликати нервово-психічні розлади як у
батьків, так і у дітей. До них, перш за все, відноситься психічний і навіть
фізичний стан жінки-матері. І це зрозуміло, бо розлучення є для багатьох жінок
(які особливо залишилися з дітьми) одним з найсильніших потрясінь у житті і, як
відзначають дослідники, часто веде до виникнення психологічного синдрому (стан
неспокою, невпевненості, страху, втрати рівноваги тощо). У стані горя і сорому мати
нерідко у всьому звинувачує батька, виховує у дітей почуття ненависті і зла до
нього, яке обертається потім не тільки проти батька, а й проти інших дорослих.
Висновки. Таким чином, виділені типи подружніх конфліктів дають змогу не лише
класифікувати дезадаптивну поведінку, а й зрозуміти приховані психологічні
причини руйнування сім’ї. Ситуація припинення відносин насправді є серією
епізодів сімейного неблагополуччя, що об’єднуються в стадії розпаду сім’ї:
емоційна, фізична, пробна, юридична, психологічна. Дані стадії дозволяють
уявити ситуацію розлучення як багатоплановий процес, що триває в часі, і
виходить за межі юридичного рішення. У сім’ї після розлучення створюється
специфічна система відносин, формуються зразки поведінки, що потребують
постійного вивчення та кваліфікованої психологічної допомоги.
Немає коментарів:
Дописати коментар