Група №8. Предмет " Цивільна Оборона" (Захист Вітчизни)

 

Захист Вітчизни (ЦО)

 

ТЕМА: Характеристика хімічної та біологічної зброї

ПЛАН

1. Поняття про хімічну зброю.

2.Класифікація отруйних речовин за токсичним призначенням і фізіологічною дією на організм.

3.  Осередок хімічного ураження. Способи захисту від отруйних речовин

4. Поняття про біологічну (бактеріологічну) зброю. Способи й ознаки її використання. Коротка характеристика основних видів біологічних засобів.

5.Поняття про карантин та обсервацію. Захист від біологічної зброї. 

6. Сучасні звичайні засоби ураження. Осколкові, кулькові, фугасні боєприпаси. Запалювальні боєприпаси і захист від них. Пожежно - профілактичні засоби

 

1.     Поняття про хімічну зброю.

Хімічна зброя — один з видів зброї масового ураження, дія якого ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

2.     Класифікація отруйних речовин за токсичним призначенням і фізіологічною дією на організм.

До бойових токсичних хімічних речовин відносять отруйні речовини і токсини, що уражають людей, тварин та рослинний світ. Хімічній зброї характерні такі бойові властивості:

• — висока токсичність отруйних речовин та токсинів, що спричиняє тяжкі та смертельні ураження;
• — здатність отруйних речовин і токсинів проникати у приміщення, споруди, сховища та уражувати в них усе живе;
• — тривала уражаюча дія отруйних речовин, які можуть довго зберігати свої якості у повітрі, на місцевості та ін.;
• - біохімічний механізм уражаючої дії на живий організм;
• — труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї та визначення типу отруйних речовин;
• — необхідність використання для захисту від ураження отруйними речовинами та проведення комплексу заходів щодо ліквідації наслідків застосування хімічної зброї (хімічна розвідка, індивідуальний та колективний захист, санітарна обробка, антидоти тощо).

Застосування хімічної зброї може спричинити серйозні екологічні та генетичні наслідки. Екологічні наслідки пов'язані з впливом отруйних речовин на тваринні та рослинні організми, а також на ґрунт, воду, повітря; вони спричиняють критичний стан навколишнього середовища, ускладнюють життєдіяльність людини. Генетичні наслідки пов'язані з порушеннями апарату спадковості людини, які можуть вплинути на майбутнє покоління.

3.     Осередок хімічного ураження. Способи захисту від отруйних речовин.

Дії в осередку зараження:

• Заплющити очі та затамувати дихання.
• Закутатися у верхній одяг і дихати крізь нього (можна змочити водою).
• Не бігти.
• Спробувати визначити напрямок вітру.
• Виходити з зони зараження в бік, який перпендикулярний вітру.
• За неможливості вийти, спробувати залізти на високий предмет (стовп, драбину тощо), оскільки хлор стелиться знизу над землею.

При виявленні будь-якого виду зараження − негайно дзвоніть за телефоном 101.

При отруєнні хлором – винести потерпілого із зони зараження.

При зупинці дихання – зробити штучне дихання. Шкіру, рот, ніс промити 2%-м розчином питної соди або водою.

Дії у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки:

• Уникайте паніки. З одержанням повідомлення (по радіо або іншим засобам оповіщення) про викид (розлив) в атмосферу НХР та про небезпеку хімічного зараження, виконайте передбачені заходи.
• Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.
• По можливості негайно залиште зону хімічного забруднення.
• Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти з району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні і негайно та надійно герметизуйте його! Зменшіть можливість проникнення НХР (парів, аерозолів) у приміщення: щільно зачиніть вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки, щілини в рамах вікон та дверей заклейте, вимкніть джерела газо-, електропостачання та загасіть вогонь у печах. Чекайте повідомлень від органів влади з питань надзвичайних ситуацій за допомогою засобів зв'язку.
• Знайте, що уражаюча дія конкретної НХР на людину залежить від її концентрації у повітрі та тривалості, тому, якщо немає можливості покинути небезпечну зону, не панікуйте і продовжуйте вживати заходи безпеки.
• Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води та інші необхідні речі у герметичну валізу та підготуйтеся до евакуації.
• Попередьте сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, інвалідам та літнім людям. Вони підлягають евакуації в першу чергу.
• Залишаючи приміщення (квартиру, будинок), вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.
• Виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру, та обходьте тунелі, яри, лощини – в низинах може бути висока концентрація НХР.
• При підозрі на ураження НХР уникайте будь-яких фізичних навантажень, необхідно пити велику кількість рідини (чай, молоко, сік, воду) та звернутися до медичного закладу.
• Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ.
• З прибуттям на нове місця перебування, дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Детальніше інформація відображена за посиланням https://www.dsns.gov.ua/ua/Himichna-nebezpeka.html

 

4.     Поняття про біологічну (бактеріологічну) зброю. Способи й ознаки її використання. Коротка характеристика основних видів біологічних засобів.

Біологічна зброя — це боєприпаси й прилади із засобами доставки, уражуюча дія яких ґрунтується на використанні інфекційних властивостей біологічних речовин.

До біологічних речовин — збудників інфекційних хвороб — відносять різні мікроорганізми: бактерії, віруси, грибки. Як один з методів досягнення військового успіху патогенні мікроорганізми використовували в далекому історичному минулому.

Армія Олександра Македонського закодувала тіла померлих від інфекційних хвороб людей і тварин за допомогою катапульт при облозі фортеці.

Під час Другої світової війни японські війська застосовували бактеріологічну зброю в Китаї, внаслідок чого серед населення панували масові захворювання чумою та іншими небезпечними інфекціями.

Характерні властивості бактеріологічної зброї:

• — висока ефективність;
• — здатність викликати захворювання не тільки в момент її застосування, а й у результаті контакту здорової людини з хворою людиною або зараженими предметами;
• — тривала дія бактеріологічної зброї зумовлена можливістю тривалого збереження деяких збудників захворювання в зовнішньому середовищі;
• — наявність прихованого (інкубаційного) періоду його дії, тобто часу з моменту зараження до прояву захворювання. Наприклад, інкубаційний період при чумі — від однієї до трьох діб, при ботулізмі — 12—36 год.;
• — труднощі з визначенням окремих видів збудників;
• — здатність бактеріологічної зброї проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди.

Основні інфекційні захворювання, викликані біологічною зброєю, наведено в табл.1

Таблиця 1 Основні інфекційні захворювання, спричинені біологічною зброєю

Хвороби	Шляхи передачі інфекції	Прихований період, діб	Тривалість втрати працездатності, Діб
Чума	Повітряно-крапельний контакт з легеневими хворими, через укуси бліх, від хворих гризунів	3	7—14
Сибірка	Контакт із хворими тваринами, їх шерстю, шкурами, споживання зараженого м'яса, вдихання інфікованого пилу	2—3	7—14
Сап	Те саме	3	20—30
Туляремія	Вдихання пилу, інфікованого збудниками, контакт із хворими гризунами, споживання інфікованої води	3—6	40—60
Холера	Споживання зараженої води та їжі	3	б—ЗО
Жовта лихоманка	Через укуси комарів, від хворих тварин і людей	4—6	10—14
Натуральна віспа	Повітряно-крапельний контакт, через інфіковані предмети	12	12—24
Плямиста лихоманка скелястих гір	Через укуси кліщів-переносників (від хворих гризунів)	4—8	90—180
Ботулізм	Споживання їжі, що містить токсини	0,5—1,5	40—80

 

5.     Поняття про карантин та обсервацію. Захист від біологічної зброї. Для запобігання поширенню інфекційних захворювань із первинного осередку вводяться карантин і обсервація.

Карантин - це система державних заходів, які проводяться в епідемічному осередку для запобігання поширенню інфекційних захворювань із вогнища ураження та для повної ізоляції і його ліквідації. Карантин передбачає ізоляцію колективу, всередині якого виникли інфекційні хвороби, з госпіталізацією хворих, обсервацією тих, хто був у контакті з ними, медичним і ветеринарним спостереженням за рештою. З цією метою проводяться такі адміністративно-господарські заходи:

-                           забороняються в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, протиепізоотичні лікувально-профілактичні заходи.

Навколо осередку встановлюють охорону. Через спеціальні пункти під контролем медичної служби ЦЗ організують постачання людей, які знаходяться в осередку. Карантинні заходи у повному обсязі проводяться тільки при виявленні особливо небезпечних захворювань або тих, яким властиве швидке і масове поширення (чума, черевний тиф, холера, натуральна віспа, висипний тиф, ящур, сибірська виразка, сап). Припиняється карантин після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявлення й ізоляції останнього хворого).

З впровадженням карантину підприємства побутового обслуговування (майстерні, ательє, перукарні та ін.) тимчасово закриваються. Магазини, торгові бази, склади з харчовими продуктами, інші торгові точки закриваються на період проведеній дезінфекційних заходів. Режим роботи цих підприємств у наступному визначається залежно від виду виділеного збудним і епідемічної обстановки, що склалася.

Підприємства громадського харчування обслуговують, головним чином, робітників і службовців працюючих змін, формувань, обсерваторів, стаціонарів тощо.

Міський транспорт карантинізованих міст переважно обслуговує працюючі зміни підприємств, які не припиняють роботу в умовах карантину. Рух рейсових автобусів між окремими карантинізованими населеними пунктами, як правило, припиняється.

Режим роботи підприємств зв'язку встановлюється відповідно до епідемічної обстановки, що склалася.

У карантинізовані міста і населені пункти всі види поштових відправлень (листи, бандеролі, посилки, грошові перекази, періодична преса тощо) приймаються і доставляються без обмежень.

Прийом від карантинізованого населення поштових відправлень (крім телеграм) до виявлення виду збудника, як правило, виключається.

У комплексі протиепідемічних заходів у осередках інфекційних захворювань головне місце належить дезінфекції місцевості, транспорту, виробничих і житлових приміщень, води, продовольчих товарів і фуражу, предметів догляду за хворими.

Дезинфекція - знищення в навколишньому середовищі збудників інфекційних хвороб. Вона може проводитися фізичними, хімічними і комбінованими способами дезинфекційними групами.

Дезинсекція - знищення комах (переносників інфекційних хвороб) - проводиться фізичними і хімічними способами. Основним вважається хімічний спосіб, який полягає в обробці об'єктів інсектицидами.

Дератизація - знищення гризунів (джерел збудників інфекційних хвороб). Вона проводиться механічними (вилов) і хімічними (застосування отруйливих приманок) способами.

У першу чергу проводять знезараження в місцях виявлення збудників інфекційних захворювань, в лікувальних закладах, на основних проїзних магістралях, транспорті, об'єктах народного господарства, які продовжують роботу в осередку.

Знезараження транспортних засобів здійснюють на станціях знезараження транспорту, що розгортаються на базі мийних відділень гаражів, парків; одягу, взуття і м'якого інвентаря — на станціях знезараження одягу на базі пралень, хімчисток.

Санітарна обробка населення, робітників і службовців, які не припиняють роботи в період лиха, здійснюється в стаціонарних або тимчасових обмивальних пунктах на базі санітарних пропускників, лазень, душових.

Заражені харчові продукти слід своєчасно виявити й утилізувати з нехарчовими цілями або знезаразити. Знезараження харчових продуктів проводять залежно від виду продукту. Найефективніший засіб — кип'ятіння й автоклавування.

Знезараження індивідуальних запасів питної води здійснюють кип'ятінням (45 хв. — у разі спорової форми збудника і 10 хв. — вегетативної). Можна додати одну чайну ложку 3%-го перекису водню або 10 крапель пергідролю на 1 л води, або 1 таблетку гідропериту на 5 л води, а потім кип'ятити 5 хв. При додаванні таблетки пантоциду, аквасепту на 1 л води дотримуються експозиції 30 хв.

Великі кількості води дезінфікуються з розрахунку 50 мг речовини, що містить хлор, на 1 л протягом 24 год. і 100 мг речовини на 1 л протягом 1 год. Шахтні колодязі знезаражують додаванням 80 г хлорного вапна на 1 л води протягом 3 год. (при цьому враховують активність хлорного вапна).

Дезінфекцію в епідемічних осередках проводять спеціальні бригади, до складу яких входять дезінструктор, дезінфектор і двоє добровольців (сандружинниць). У разі великих масштабів робіт із знезараження застосовують підручні засоби, які містять суміш різних бактерицидних сполук і не потребують перевезень (відходи різних місцевих підприємств).

Карантин можна замінити на обсервацію при таких інфекційних захворюваннях, як бруцельоз, черевний тиф, рикетсіози, глибокі мікози тощо, тобто коли людина не є джерелом інфекції, або якщо виявлені збудники не належать до особливо небезпечних. Карантин замінюють на режим обсервації тільки після проведення дезінфекції або самознезараження об'єктів навколишнього середовища і повної санітарної обробки населення в осередку зараження.

Обсервація - це система заходів спостереження за ізольованими людьми або тваринами, що прибули з осередку, на який накладено карантин, або перебувають у загрозливій зоні, тобто на території, яка межує з осередком ураження. Ці заходи включать обмеження в'їзду і виїзду, вивезення з осередку майна, урожаю, продукції тваринництва без попереднього знезараження і дозволу медичної й ветеринарної служб, посилений медичний контроль за продуктами харчування і водою, проводять профілактичні й санітарно-гігієнічні заходи, дезінфекцію і санітарну обробку людей, тварин, води, техніки тощо. Особовий склад формувань цивільного захисту, робітники і службовці, які перебувають в осередку, для його ліквідації переводяться на казармене становище.

Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

 

6.     Сучасні звичайні засоби ураження. Осколкові, кулькові, фугасні боєприпаси. Запалювальні боєприпаси і захист від них. Пожежно - профілактичні засоби

До сучасних звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси, боєприпаси об'ємного вибуху і запалювальну зброю.

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей. Найефективніші боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких боєпри­пасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох грамів. «Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис металевих або пластмасових кульок діаметром 5-6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають із літаків у спеціальних упаковках (касетах) по 96-640 бомб. Під дією виштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м². Оснащуються вони різними підривачами — інерційними, натискної, натяжної або уповільненої дії. Наприклад, ко­ли з касети розсіюють протипіхотні міни. Kожна міна при ударі об землю викидає дротики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту й вибухає у повітрі. Такі боєприпаси завдають багато пора­нень (ефект граду).

Боєприпас об'ємного вибуху, або «вакуумна бомба», — авіаційна касета, наповнена рідким окисом ети­лену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаме­тром до 15 м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонатора­ми. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розви­вається температура 2500-3000 °С. У момент вибуху всере­дині хмари з паливно-повітряної суміші утвориться відносна порожнеча. Головним уражаючим чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см²).

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєпри­пасів становлять запалювальні речовини і суміші.

Їх під­розділяють на такі групи:

Ÿ запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми), температура горіння 800-1200 °С;

Ÿ металізовані запалювальні суміші (пірогелі), темпе­ратура горіння 1200-1600 °С;

Ÿ терміт і термітні сполуки, температура горіння 3000 °С;

Ÿ звичайний або пластифікований фосфор, температура горіння 800-900 °С.

Основу запалювальних боєприпасів різних типів ста­новлять авіаційні запалювальні бомби і баки, а також касе­ти, заправлені запалювальними бомбами, та вогневі фугаси.

Захист від запалювальної зброї здійснюється з метою не допустити або максимально послабити її дію на особовий склад, озброєння та військову техніку, фортифікаційні споруди і матеріальні цінності, запобігти виникненню і розповсюдженню пожеж і забезпечити за необхідністю їх швидку локалізацію і гасіння. Основні заходи захисту від запалювальної зброї:

• фортифікаційне обладнання місцевості з метою забезпечення захисту від запалювальної зброї;
• використання захисних і маскувальних властивостей місцевості;
• протипожежно-профілактичні заходи;
• використання засобів індивідуального захисту і захисних властивостей військової техніки;
• рятувальні роботи в осередках ураження;
• локалізація і тушіння пожеж.

Рятувальні роботи включають: рятування особового складу, евакуацію уражених в медичні установи; рятування від вогню озброєння та військової техніки і матеріальних цінностей.

Рятувальні роботи починаються одразу після застосування противником запалювальної зброї і проводяться силами підрозділів, які підпали під її вплив.  Через те, що уражаюча дія пожеж з часом збільшується, надання само- і взаємодопомоги, безпосередньо в підрозділах, має особливе значення. Рятування особового складу складається з пошуку уражених, гасіння на них запалювальних речовин і палаючого обмундирування, евакуації уражених в небезпечне місце і надання їм першої допомоги. Надання першої допомоги особовому складу починається з гасіння запалювальних речовин, які попали на шкіру або обмундирування, самим потерпілим або за допомогою товариша.  Для гасіння незначної кількості запалювальної речовини необхідно щільно накрити палаюче місце рукавом, плащ-накидкою, загальновійськовим захисним плащем, вологою глиною, землею або снігом.  При попаданні значної кількості запалювальної речовини на людину, гасіння проводиться накриттям потерпілого одягом, плащ-накидкою, загальновійськовим захисним плащем, значним поливанням водою, засипанням землею або піском. Одразу після тушіння вогню на тілі людини необхідно визначити ступінь ураження та надати відповідну невідкладну медичну допомогу. Порятунок озброєння та військової техніки та матеріальних цінностей полягає в своєчасній їх евакуації з небезпечних районів, дотримуючись необхідних заходів безпеки.  

У разі впливу запалювальної зброї на озброєння та військову техніку, пожежа виникає, в більшості випадків, за рахунок спалаху гумових покришок, різних вогненебезпечних покриттів та майна, що в них знаходиться, після чого можливе виникання вибухів баків з пальним і (або) боєприпасів.  Час розповсюдження пожежі по всьому об'єкту складає декілька хвилин, тому рятувальні роботи повинні носити характер чітких, рішучих дій, які проводяться в стислі строки.  Гасіння палаючої запалювальної речовини на озброєнні та військовій техніці здійснюється: засипанням землею, піском, мулом або снігом; накриванням брезентами, мішковиною, плащ-палатками, іншим одягом; збиванням полум'я свіжозрубаними вітками дерев або чагарнику листяних порід. Земля, пісок, мул і сніг є достатньо ефективними і легкодоступними засобами гасіння запалювальних речовин.  Брезенти, мішковина, захисний плащ ОП-1 і плащ-палатки використовуються для гасіння невеликих осередків пожеж.

!!! Не рекомендується гасіння великої кількості запалювальної речовини суцільним струменем води, тому що це може привести до розтікання (розкидання) палаючої суміші.

         Пожежно-профілактичні заходи – це комплекс дій, який дозволяє уникнути загоряння при виробництві. До таких заходів належать:

1.     Використання в потенційно небезпечних видах виробничих приміщеннях димової захисту.

2.     Повна заборона на застосування легкозаймистих матеріалів для облицювання шляхів евакуації. (Чорних виходів, запасних сходів).

3.     Використання спеціальних пожежних перешкод і клапанів, які будуть перешкоджати поширенню вогню в суміжні кімнати.

4.     Винос небезпечної техніки на відкриті майданчики, або можливість ізолювати її всередині будівлі.

5.     Включення в роботу автоматизованих протипожежних систем, які будуть регулярно перевірятися на справність.

6.     Виявлення ступеня пожежної небезпеки всіх матеріалів, що використовуються під час виробництва.

7.     Включення в роботу негорючих засобів для чищення та полірування агрегатів.